Клініко-функціональна оцінка пацієнтів з пахіхориоїдною неоваскулопатією після інтравітреального введення інгібіторів ангіогенезу з фотодинамічною терапією

Анотація

Мета. Порівняти клінічні та структурні результати комбінованої терапії (анти-VEGF + PDT) з монотерапією анти-VEGF у пацієнтів з пахіхориоїдною неоваскулопатією (ПНВ) протягом 12-місячного спостереження.
Матеріали та методи: У дослідженні взяли участь 64 пацієнти (74 ока) з ПНВ. Обстеження проводилися до лікування та через визначені інтервали: 1, 3, 6 та 12 місяців від початку терапії. Пацієнти були розділені на дві групи. До основної групи увійшли 34 пацієнти (40 очей) з вихідною центральною товщиною сітківки (ЦТС) 410,26 ± 113,48 мкм та центральною товщиною хоріоїдеї (ЦХТ) 485,89 ± 102,65 мкм. Контрольна група включала 30 пацієнтів (34 ока) з CRT 405,89 ± 102,65 мкм та CCT 483,46 ± 102,54 мкм. Пацієнти основної групи отримували комбіноване лікування: одна інтравітреальна ін'єкція 6 мг бролюцизумабу з подальшим одним сеансом фотодіабетної терапії (ФДТ) з фотосенсибілізатором на основі хлорину е6. ФДТ та ін'єкції бролюцизумабу проводилися за стандартними протоколами. Режим наступних циклів лікування: інтервал між процедурами ФДТ щонайменше 3 місяці, середній інтервал між ін'єкціями бролюцизумабу - приблизно 1,5 місяця. Пацієнти контрольної групи отримували три навантажувальні ін'єкції 6 мг бролюцизумабу з інтервалом у 4 тижні.
Результати. В основній групі BCVA помірно збільшилася з 0,28 ± 0,14 на початку дослідження до 0,38 ± 0,23 через 12 місяців спостереження, тоді як у контрольній групі вона залишалася відносно стабільною, становлячи 0,31 ± 0,26 через 1 місяць та 0,35 ± 0,24 через 12 місяців. Покращення функціональних результатів супроводжувалося анатомічними покращеннями: зменшенням центральної товщини сітківки (CRT) з 410,26 ± 113,48 мкм до 262,46 ± 146,40 мкм через 12 місяців спостереження, що підтверджено резорбцією субретинальної рідини (SRF) та зменшенням відшарування пігментного епітелію сітківки (RPE). Було відзначено значне зменшення центральної товщини хоріоїдеї (ЦТХ) — з 485,89±102,65 мкм до 413,21±96,23 мкм через 1 місяць, 413,91±92,25 мкм через 3 місяці, 414,21±106,23 мкм через 6 місяців, 415,30±108,64 мкм до кінця періоду спостереження (рис. 3). У контрольній групі покращення BCVA було менш вираженим (0,31±0,26 до лікування та 0,35±0,24 через 12 місяців). Зміни морфологічних параметрів відбулися рано: CRT знизилася до першого місяця спостереження (з 405,89±102,65 мкм до терапії до 267,35±43,65 мкм через 1 місяць, 266,45±93,65 мкм через 3 місяці, 266,45±93,65 мкм через 6 місяців, а потім незначно підвищилася до 268,4±43,5 мкм до 12-місячної позначки). Таким чином, CCT залишалася стабільною протягом усього періоду лікування, зберігаючи значення, порівнянне з вихідним рівнем (483,46±102,54 мкм). Значне зменшення центральної товщини сітківки та центральної товщини хоріоїдеї, а також покращення BCVA спостерігалося в групі комбінованої терапії протягом 6- та 12-місячних періодів спостереження порівняно з групою монотерапії бролуцизумабом. Ці ефекти були пов'язані з резорбцією субретинальної рідини в результаті оклюзії неоваскулярної мембрани.
Висновок. Включення фотодинамічної терапії (ФДТ) з фотосенсибілізатором на основі хлорину е6 до схеми лікування пахіхориоїдної неоваскулопатії (ПНВ) призводить до відновлення анатомічних та функціональних параметрів і зменшує рецидиви захворювання у пацієнтів з ПНВ.