Ультразвукові характеристики орбіт у хворих з автоімунною офтальмопатією при хворобі Грейвса

Анотація

Актуальність. Автоімунна офтальмопатія (АО), що в 90% випадків розвивається при хворобі Грейвса є тяжким захворюванням, яке призводить до інвалідизації пацієнтів. Якісна інструментальна діагностика структур орбіт дозволяє запланувати адекватне лікування в більшості випадків і, таким чином, сприяє досягненню кращих результатів у хворих на АО.

Мета. Вивчення ультразвукових характеристик орбіт у хворих з автоімунною офтальмопатією при хворобі Грейвса.

Матеріал і методи. Виконано клінічне (визначення активності АО за CAS), лабораторне (дослідження вмісту тиреотропного гормона гіпофіза (ТТГ), вільного тироксину (Т4 в.), трийодтироніну (Т3 в.), антитіл до рецептора ТТГ (АТ рТТГ), ультразвукове обстеження орбіт у 100 пацієнтів з хворобою Грейвса і АО та магнітно-резонансну томографію у 31 пацієнта. Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за методом варіаційної статистики з обчисленням t-критерію Стьюдента. Середні значення представлені як М±m. Відмінності вважали вірогідними при р<0,05.

Результати. В дослідження включено 100 пацієнтів з хворобою Грейвса і АО, з них 73 (73%) жінки, 27 (27%) чоловіків з тривалістю хвороби 3,1±2,2 років. Вік пацієнтів коливався від 18 до 79 років і, в середньому, складав 48,42±13,56 років (медіана 49). Впродовж дослідження функціонального стану щитоподібної залози встановлено, що еутиреоз мав місце у 65% пацієнтів, гіпертиреоз – у 18%, субклінічний гіпертиреоз – у 17%. Рівень АТ рТТГ очікувано перевищував нормальні значення і складав 11,07±1,03 Од/мл при нормі <0,55 Од/мл, що підтверджувало наявність хвороби Грейвса.

Клінічне обстеження стану орбіт виявило, що у більшості пацієнтів була III-IV стадія АО за NOSPECS і активність за CAS – 2,64 (неактивна АО); 49 пацієнтів мали активну форму АО - активність за CAS складала 5,2 балів. УЗД орбіт дозволило встановити, що у всіх хворих спостерігалось нормальне розташування кришталика та нормальні розміри хоріоретинального комплексу. Субдуральний простір зорового нерва також був незміненим у 100% пацієнтів. Набряк жирової клітковини ретробульбарного простору спостерігали у 49 хворих з активною формою АО, а його поєднання з набряком повік – у 4 пацієнтів; фіброз жирової клітковини спостерігали у 21 пацієнта, його поєднання з фіброзом м᾿язів – у 30 пацієнтів. Розміри прямих м᾿язів орбіти (ПМ) знаходились у межах референтних значень, незважаючи на те, що у 49 пацієнтів спостерігали активну форму АО. Структура ПМ орбіт була гіпоехогенною у 100% хворих. При порівнянні розмірів ПМ орбіти, отриманих при ультразвуковому дослідженні (УЗД) та МРТ, виявлено, що вони значуще відрізняються. Так, розміри внутрішнього, зовнішнього, верхнього та нижнього ПМ, як правої так лівої орбіти, були вірогідно більшими за даними МРТ в порівнянні з УЗД (р<0,05), яке демонструвало нормальні розміри останніх. 

Висновки. За результатами УЗД орбіт у хворих на хворобу Грейвса з АО, набряк ретробульбарної клітковини спостерігали у 49% пацієнтів, фіброз – у 51%, що співпадало з клінічною оцінкою АО. Ультразвукове дослідження орбіт було інформативним для оцінки стану жирової клітковини ретробульбарного простору, виявлення в ньому фіброзу чи набряку у 100% пацієнтів з АО. За результатами УЗД товщина прямих м᾿язів орбіти не збільшувалась і значно перевищувала норму при МРТ дослідженні (р<0,05). УЗ обстеження не є інформативним для визначення розмірів прямих м᾿язів орбіти, особливо при активній стадії АО, при якій доцільніше використовувати МРТ.