Особливості соціально-психологічної адаптації підлітків з вадами зору

Анотація

Актуальність. Розглядаючи проблему соціалізації дитини з вадами зору, необхідно зазначити, що умови їх розвитку залежать від ситуації травматичного досвіду та перебування в умовах школи-інтернату, яке негативно впливає на соціально-психологічну адаптивність підлітка. Проблема дослідження розвитку особистості дитини з порушеннями зору полягає в тому, що важко відокремити вторинний дефект, який виникає саме внаслідок недостатньої ефективності зорового аналізатора, від впливу специфічної ситуації розвитку. Зазвичай, діти, в залежності від інтенсивності порушень зору та благополуччя батьківської родини, навчаються та виховуються у трьох ситуаціях розвитку: школа-інтернат; школа для дітей з порушеннями зору, але з проживанням вдома; загальноосвітня школа. Саме тому важливо визначитись з тим, який з цих варіантів є найбільш сприятливою ситуацією для розвитку особистості дитини. 

Мета. Виявити вплив умов соціалізації дитини з вадами зору (школа-інтернат; школа для дітей з порушеннями зору, але з проживанням вдома; загальноосвітня школа) та отриманого травматичного досвіду на розвиток адаптивності особистості підлітка.

Матеріал і методи. Вибірку дослідження склали 95 підлітків: 62 учня із спеціального навчального закладу для слабозорих дітей, з яких 32 проживало в умовах школи-інтернату, а 30 відвідували школу для дітей з вадами зору, але проживали в батьківській родині) та  33 учня з важкими вадами зору навчались у загальноосвітній школі. Дослідження проводилось за допомогою діагностичної анкети для виявлення дитячого травматичного досвіду (АСЕ) в авторській модифікації; методики діагностики соціальнопсихологічної адаптації Роджерса – Даймонда; методики дослідження рівня соціальної фрустрованості Л.І.Вассермана; методики Спілберга – визначення рівня тривожності; багаторівневого особистісного опитувальника «Адаптивність» (МЛО-АМ).

Результати. За результатами методики Роджерса – Даймонда виявлено достовірні відмінності (за критерієм Крускала – Уолліса на рівні 0,05) в показниках: адаптивність, самосприйняття, прийняття, емоційна комфортність. Виявлено зворотній кореляційний зв'язок з показником особистісної тривоги за методикою Спілберга (r= - 0.755 при p–0.000) та рівню адаптивності в дітей, які перебували у школі інтернаті. Було виявлено наступні негативні взаємообумовлені зв'язки зі шкалами: задоволеність здоров'ям, соціальна фрустрованість за методикою Вассермана, дезадаптація, неприйняття себе, емоційний дискомфорт, внутрішній контроль та ескапізм (всі кореляційні зв’язки значимі на рівні p–0,005 та 0,001).  Рівень прояву показника моральної нормативності за методикою МЛО-АМ є вказує на роль сімейного виховання у моральному розвитку дитини та корелює (r= 0,461 при p–0.01 ) з задоволеністю здоров’ям. За результатами методики АСЕ було виявлено, що в житті всіх респондентів було перебування у лікарнях (від трьох до восьми разів), частота та термін лікарняного перебування залежали від нозології та перспектив її корекції. За критерієм χ2  було виявлено достовірність розбіжностей між групами. При дослідженні зв’язків між рівнем та типом травматичних подій та параметрами адаптивності було виявлено, що рівень травматичного «навантаження» достовірно позитивно корелює з тривожністю +0,652, негативно – з емоційною комфортністю -0,746, негативно з адаптивністю -0,528. Наявність асоціальної поведінки батьків погіршувала поведінкову регуляцію (-0,697), моральну нормативність (-0,586).