Залежність виникнення рецидивів хірургічного лікування птеригіуму від наявності герпевірусів, вірусу папіломи людини та мутації V600E гена BRAF

Анотація

Вступ. В наших попередніх публікаціях ми повідомляли про зв’язок виникнення птеригіуму з наявністю герпесвірусів та вірусу папіломи людини (ВПЛ), а також точковою соматичною мутацією V600E гена BRAF. У даному дослідженні зроблена спроба виявлення наявності рецидививування птеригіуму протягом року після операції в залежності від наявності таких факторів.

Мета дослідження – виявити залежність виникнення рецидивів після хірургічного лікування птеригіуму від наявності герпесвірусів (вірусу простого герпесу, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барр та ВПЛ 6, 11, 16 і 18 типів та мутації V600E гена BRAF.

Матеріал та методи. Всього обстежено 203 пацієнта (232 ока), розподілених на п'ять груп (1 група – 49 очей, на яких було виконано операцію Мак-Рейнольдса; 2 група – 41 око – з використанням методу Мак-Рейнольдса з подальшою аплікацією в область рогівки 0,02% розчину мітоміцину С; 3 група – 49 очей, на яких використаний метод Арльта; 4 група – 46 очей з використанням сполучення метода Арльта з аплікацією мітоміцину С; 5 група – 47 очей, на яких було виконано видалення птеригіуму за допомогою нового розробленого методу із захопленням ростової зони птеригіуму, кон’юнктивальною аутопластикою та застосуванням 0,02% розчину мітоміцину С. 

Верифікацію вірусів проведено методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) в реальному часі з використанням реактивів ТОВ «ДНК-технологія» (РФ). Ампліфікацію проводили в автоматичному ампліфікаторі «ДТ-lite» (ТОВ «ДНК-технологія», РФ). Визначення мутації V600E гена BRAF. здійснено на тест-системах TaqMan Mutation Detection Assays Thermo Fisher Scientific (США), ампліфікатор Real-Time PCR System 7500 (Applied Biosystems, США).

Результати. Розроблена методика дозволила знизити кількість рецидивів протягом першого року після операції з 31,9% (при застосуванні традиційних методик Мак-Рейнолдса та Арльта без та з аплікацією мітоміцину С) до 14,9%, тобто на 17,0% або у 2,1 рази (χ2=5,32; р=0,021). Загальною тенденцією була чітка залежність розвитку рецидиву від наявності мутації V600E гена BRAF: у групах с традиційними методами хірургічного лікування за наявності мутації кількість рецидивів склала від 73,3 до 81,2%, а без мутації – від 4,2% до 10,7% (p<0,001). Наявність мутації V600E гена BRAF підвищувала ризик розвитку рецидиву протягом року після операції у 35 разів (ВШ=35,7;  95% ВІ 15,7-81,2). Використання розробленого методу також дозволило знизити кількість рецидивів за наявності мутації V600E гена BRAF у порівнянні з традиційними методами з 77,3 до 37,5%, тобто на 39,8% або у 2,1 рази (χ2=116,02; р<0,001). Була показана відсутність залежності розподілу рецидивів птеригіуму по групах від наявності вірусів ВПГ, ВЕБ, ЦМВ та ВПЛ, як по окремим вірусам, так і по їх сполученням (у всіх випадках p>0,1).

Висновок. Таким чином, наявність герпесвірусів вірусу папіломи людини та мутації V600E гена BRAF є фактором ризику розвитку птеригіуму після хірургічного лікування.