Иммунокорригирующее действие препарата амиксин у больных увеальной меланомой в процессе комбинированного органосохраняющего лечения
DOI:
https://doi.org/10.31288/oftalmolzh201415260Ключові слова:
увеальна меланома, комплексне лікування, молекулярні маркери активації лімфоцитів, аміксинАнотація
Вступ. Незадоволення результатами традиційних методів лікування хворих на увеальну меланому обумовило пошук нового комплексного підходу до проведення органозберігаючої терапії. Останніми роками показано, що реалізація органозберігаючого лікування залежить від активації імунологічних систем організму хворого.
Мета дослідження. Вивчити можливість застосування аміксина в комплексному лікуванні хворих на увеальну меланому.
Матеріал і методи. Дослідження проведено у 83 хворих на увеальну меланому. Хворі були розділені на дві групи: I група — 43 хворих увеальною меланомою, фотокоагуляція та ?-терапія яким проводилася на фоні індуктора інтерферона — аміксина, IIгрупа — 40хворих без застосування імунологічної корекції. Проводилося також вивчення рівня експресії молекулярних маркерів активації лімфоцитів СБ7+, СБ38+, СБ45+, СБ54+, СБ95+, СБ150+ гістоімуноцитохімічним методом до початку лікування, через 3 та 9 місяців після лікування.
Результати. У хворих на увеальну меланому, комбінована терапія яким проводилася на фоні аміксина, вистояння пухлини було вірогідно вище ніж у пацієнтів, які не приймали аміксин, і складало 7,4 (ББ 3,1) мм проти 5,8 (ББ 2,9) мм, р=0,001.
Об'єм пухлини також був вірогідно вище у хворих, які приймали аміксин, і складав 66,8 (ББ 32,7) мм3, а в групі пацієнтів, що не приймали аміксин, 52,8 (ББ 31,2) мм3, р=0,05.
Не дивлячись на те, що розмір пухлини в групі пацієнтів, які приймали аміксин, був вище, невдачі органозберігаючого лікування складали 7,4 % проти 23,8 % в групі пацієнтів, які не приймали імунокоригуючу терапію. Через 3 місяці після прийому аміксина відмічено вірогідне зростання рівня експресії СБ95+і СБ7+. Через 9місяців у хворих, які приймали аміксин, спостерігалося вірогідне зростання порівняно з початковим рівнем експресії СБ95+, СБ25+, СБ38+, СБ54+ (тільки абсолютні показники), СБ150+, СБ45+, СБ7+.
У хворих на увеальну меланому, комбінована терапія яким проводилася без застосування аміксину, через 3 місяці рівень молекулярних маркерів активації лімфоцитів вірогідно не зростав. Через 9 місяців порівняно з початковим рівнем відмічено вірогідне зростання експресії відносного рівня СБ95+, абсолютного вмісту СБ150+, абсолютного і відносного рівня СБ45+, та СБ7+.
Висновок. Встановлено, що включення аміксину в комплексну терапію хворих на увеальну меланому дозволяє зруйнувати пухлини великих розмірів, а також сприяє зниженню частоти енуклеації. Позитивний ефект застосування аміксину у хворих на увеальну меланому пов'язан з вірогідним збільшенням рівня експресії СБ54+ і СБ95+ молекул, що забезпечує позитивний результат органозберігаючого лікування.
Посилання
1.Alenov MN. The influence of amixin on interferon status in patients with chronic hepatitis C. VII Russian Congress «Man and Medisine». M.; 2000. 389.
2.Amixin - possibility and perspectives for application in clinic practice (Informational and analytic digest). Odessa; 2001. 36 p.
3.Androinati SA, Litvinova LA, Golovenko NYa. Oral endogenous interferon inducer «Amixin» and its analogues. Zhurnal AMN Ukrainy. 1999;5(1):53- 66. Russian.
4.Bogatskii AV, Zaporozhan VN, Andronati SA. The influence of Tilorone on some immunological parameters in guinea pigs with glandular endometrial hyperplasia induced by Synoestrol. Eksperimentalnaia onkologiia. 1985;1:61-4. Russian.
5.Velichko LM, Vit VV, Dragomiretska OI. ?2?-interferon immunocorrection - an important component of treatment for patients with uveal melanoma. Onkologiia. 2000;2(2):64-7. Ukrainian.
6.Velichko LM. a2p-interferon immunocorrection - an optimizing component in treatment of uveal melanoma patients: Author's thesis for Candidate of Medical Sciences: spec. 14.01.07 «Oncology». Kiev; 2000. 19 p.
7.Velichko LN. Immunological effects of interferon. Oftal-mol Zh. 1997;6:449- 52. Russian.
8.Velichko LN, Maletskii AP, Vit VV, Bogdanova AV. Prediction of organ-effectiveness of organ-preserving treatment for uveal melanoma patients using molecular markers of lymphocyte activation. Zagalna patologiia і patologichna fisiologiia. 2013;4:14-8. Russian.
9.Velichko LN. The level of expression of lymphocytes activation molecular markers in peripheral blood in uveal melanoma patients with varying efficacy of organ-preserving treatment. Oftalmol Zh. 2013; 5:9-13. Russian.https://doi.org/10.31288/oftalmolzh20135913
10.Velichko LN, Maletskii AP. Cytocinematherapy of uveal melanoma patients. Immunological aspects. Laferon in treatment of oncologic and inflammatory diseases. Rivne: Volynski litavry; 1996. 47- 48.
11.Vit VV. Tumor pathology of the eye. Vol.1. Odessa: Astroprint; 2009. 610 p.
12.Vit VV. Pathological anatomy and medical pathomorphosis of pigmented uveal tract neoplasms of the human eye: Author's thesis for Doctor of Medical Sciences. Odessa; 1987. 30 p.
13.Vorontsova AL, Kudryavets YuI. Interferon as an important optimizing component for oncologic patient treatment. Onkologiia. 2000;2(1-2):16-20. Russian.
14.Vorontsova AL. The role of interferon in antitumor resistance. Eksperimentalnaia onkologiia. 1989;11(6):49- 54. Russian.
15.Gluzman SS, Sklyarenko LM, Nadgornaya VA, Kryachok IA. Diagnostic immunocytochemistry of the tumor. Kiev:Morion; 2003. 6- 15.
16.Grigoryan SS, Ivanova AM, Khodzhayev ShKh, Yershov FI. Interferon activity of amixin and its effect on interferon status. Voprosy virusologii. 1990;35(1):61-4. Russian.
17.Yershov FI. Amoxin - a corrector of the system of immu-nity and interferon. V Russian Congress «Man and Medicine». M.; 1998: 503.
18.Kudryavets YuI. Interferon-alpha enhances the development of apoptosis induced by various agents in tumor cells in vitro. Experimental Oncology. - 2003;23:267-3.
19.Malashenkova IK. Influence of single intake of amexin on the interferen status. V Russian Congress «Man and Medicine». M.; 1998: 503.
20.Borden EC, Edwards BS, Hawkins MJ, Merritt JA. Interferons: biological response modification and pharmacology. Biological Responses in Cancer. 1982; 169218.https://doi.org/10.1007/978-1-4684-7820-4_5
21.Castelli JC, Hassel BA, Wood KA et al. A study of the in-terferon fntiviral mechanism: apoptosis activation by the 2-5A system. J. Exp. Med. 1997;1869(6):967- 72.https://doi.org/10.1084/jem.186.6.967
22.Dao T, Ariyasu T, Holan V, Minowada J. Natural human interferon-alpha augments apoptosis in activated T-cell line. Cell Immunol. 1994;155:304- 11.https://doi.org/10.1006/cimm.1994.1124
23.Hitoshi H, Imai M, Yamanaka M. The interferon-a2b gene in Japanese patients with chronic viral hepatitis who developed antibodies after treatment with recombinant interferon-a2a. J. Gastroenterology Hepatology. 1992;7:411-6.https://doi.org/10.1111/j.1440-1746.1992.tb01010.x
24.Holmgren L, O'Reilly MS, Folkman J. Dormancy of micrometastasis: balanced proliferation and apoptosis in the presence of angiogenesis suppression. Nat. Med. 1995;1:149- 53.https://doi.org/10.1038/nm0295-149
25.Rabinovitch M, Manejias RE. Anti-interferon globulin inhibits macrophage phagocytic enhancement in vivo by tilorone or Newcastle disease virus. Cell. Immunol. 1978;39(2):402-6.https://doi.org/10.1016/0008-8749(78)90116-8
26.Schellekens H. Antibodies as antagonist to treatment recombinant DNA-derived cytokines - measurement and biological significance. Special Supplement Report from the 1996 Annual Meeting of the ISICR.
27.Vallbracht A, Treuner T, Flehmig B et al. Interferon neutralizing antibodies in a patient treated with human fibroblast interferon. Nature. 1981;287:496-8.https://doi.org/10.1038/289496a0
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Л.Н. Величко
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International (CC BY). Ця ліцензія дозволяє повторно використовувати, поширювати, переробляти, адаптувати та будувати на основі матеріалу на будь-якому носії або в будь-якому форматі за умови обов'язкового посилання на авторів робіт і первинну публікацію у цьому журналі. Ліцензія дозволяє комерційне використання.
ПОЛОЖЕННЯ ПРО АВТОРСЬКІ ПРАВА
Автори, які подають матеріали до цього журналу, погоджуються з наступними положеннями:
- Автори отримують право на авторство своєї роботи одразу після її публікації та назавжди зберігають це право за собою без жодних обмежень.
- Дата початку дії авторського права на статтю відповідає даті публікації випуску, до якого вона включена.
ПОЛІТИКА ДЕПОНУВАННЯ
- Редакція журналу заохочує розміщення авторами рукопису статті в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах), оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності і динаміці цитування.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження статті у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом за умови збереження посилання на первинну публікацію у цьому журналі.
- Дозволяється самоархівування постпринтів (версій рукописів, схвалених до друку в процесі рецензування) під час їх редакційного опрацювання або опублікованих видавцем PDF-версій.
- Самоархівування препринтів (версій рукописів до рецензування) не дозволяється.
